Єременко Світлана Федорівна
Єременко Світлана Федорівна
Єременко Світлана Федорівна (нар. 15 березня 1959 року) – українська журналістка, редакторка, медіаексперт, менеджер НГО (неприбуткових громадських організацій), авторка книги «Живопис як молитва».
Біографічні дані
Народилася в с. Волиця, Мостиського району, Львівської області. Виросла та закінчила середню школу у Червоноармійську, що на Житомирщині. 1983 року завершила навчання на факультеті журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. 1998 – стажувалася в США, Польщі сертифікат менеджера громадських організацій.
Журналістська діяльність
1983-1994 – редакція донецької обласної молодіжної газети «Комсомолец Донбасса» («Акцент»): кореспондентка, завідувачка відділу, редакторка відділу. У вересні 1993 року була незаконно звільнена за національні переконання: «Єдина провина Світлани Єременко полягає у тому, що вона стоїть на позиції української державності, не цурається рідної мови, відстоює свої погляди…»; «Вірність журналістки С. Єременко українській тематиці ніяк не вписується в штатний розклад…».
Була підтримана громадськістю та Донецьким обласним відділенням Спілки журналістів України, «яке виступило на захист С. Єременко і заявило протест проти її незаконного звільнення». «Такого, принаймні на Донеччині ще не було: журналістка затіяла судову справу проти свого монолітного начальства…». Відновлена на посаді Київським народним судом Донецька. 1994 року звільнилася за власним бажанням, бо закрили «Клуб рідної мови» (українськомовний розворот у російськомовній газеті), «їй категорично заборонили писати на політичні теми.., про проблеми української школи…» та продовжили цькування.
С. Єременко – одна з найбільш активних донецьких журналістів, хто в той час, коли донецькі партійні видання… ганили Рух, розповіла правду про цю організацію. Зокрема, вона подала серію інтерв’ю з відомими діячами національно-демократичного руху – І.Драчем, В.Яворівським, В.Пилипчуком, М.Горинем. Із перших кроків існування вона підтримала Товариство української мови, виступала за створення першої української школи та ліцею у Донецьку. С. Єременко брала участь та інформувала читачів про культуро-екологічний похід «Дзвін − 90», Всесвітній конгрес українців, фестиваль «Червона Рута». Активно працювала на незалежність України перед Всенародним референдумом 1 грудня 1991року…[4]. Висвітлювала перші шахтарські страйки, з’їзди Руху.
1992 року увійшла до складу фундаторської редакційної колегії першої незалежної газети на Донеччині – «Східний часопис» українською мовою (єдиний професійний журналіст у редакції), заснованої Донецьким обласним Товариством української мови спершу як додаток до газети «Донеччина», а потім як самостійна газета. 1997 року газета припинила своє існування через низку об’єктивних та суб’єктивних причин, зокрема й через фінансові труднощі.
1995 −2004 – співзасновниця і головний редактор наукового (зареєстрований у Вищій атестаційній комісії (ВАК) України), аналітично-інформаційного журналу «Схід».
2001 року – створила Донецьку обласну громадську організацію журналістів «Донецький прес-клуб», співзасновниця та голова прес-клубу. Метою прес-клубу стало об’єднання журналістів, організація засідань та прес-конференцій за актуальними темами, що хвилювали суспільство. З 2007-го – керувала Національним прес-клубом Українського освітнього центру реформ (м. Київ).
З 2004-го – редакторка аналітично-інформаційного журналу «Аспекти самоврядування» Фундаці . «Україна-США». «За час редакторства С. Єременко журнал став «настільною книгою» мерів та фахівців з місцевого самоврядування».
З 2011 – Інститут демократії імені Пилипа Орлика. Здійснює загальну координацію проектів, що їх втілює інститут. Основна діяльність Інституту – вивчення та системний аналіз проблем громадянського суспільства та розвитку демократії в Україні.
З 2012 – очолює проект з моніторингу регіональних ЗМІ (засобів масової інформації) щодо «джинси» та дотримання професійних стандартів журналістики в Львівській, Донецькій, Харківській, Вінницькій, Сумській областях України та Криму Українського освітнього центру реформ (УОЦР). У своїх виступах гостро піднімає питання свободи слова, фахового рівня журналістів, необхідність дотримання професійної етики.
Громадська діяльність
2001–2004 – керує Коаліцією громадських організацій «Партнерство за прозоре суспільство» по боротьбі з корупцією у Донецькій області (в Партнерство входило 18 громадських організацій).
жовтень – листопад 2004 – координатор Місії міжнародних спостерігачів ENEMO (Європейська сітка організацій з моніторингу за виборами) в Донецькій області. Організовувала роботу міжнародних спостерігачів під час виборів президента 2004 р.
Авторка багатьох проектів, спрямованих на розвиток демократії, зміцнення громадянського суспільства, боротьбу з корупцією, утвердження свободи слова, налагодження продуктивного діалогу між ЗМІ та НДО, залучення громадян до участі та підвищення активності на виборах.
Книги
Історія світової та української культури.- «Східний видавничий дім». 1999 р. (Редактор).
Обери своє майбутнє!. – «Український культурологічний центр», 1998 р. (співавторка концепції, дизайну і текстів збірника брошур, мета якого – залучення громадян до участі у президентських виборах).
Обкладинка альбому Олега Мінька. Світлана Єременко – автор нарису «Олег Мінько: Живопис як молитва». – ТОВ «Сіті Прес Компані», 2010 р.
Олег Мінько. – Сіті Прес Компані, 2010 р. (книга – альбом про унікального українського художника-постмодерніста. Авторка ідеї та текстової частини: «Живопис як молитва», що поєднує художній, документальний погляди та мистецтвознавчий аналіз). …«Живопис як молитву» Світлани Єременко можна поставити поряд з нарисами про художників Еміля Золя, Анрі Перрюшо, Богоміла Райнова…» (Валентин Грицаненко, Заслужений художник України, професор, Харків. Програма «Книжковий кошик», Харківське обласне телебачення).
Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. – «Східний видавничий дім», 2011. (співавтор. «Моя справжня Батьківщина – Україна». Авторка нарису про видатного композитора Сергія Прокоф’єва).
Авторка новел та оповідань. Друкується у літературно – художніх журналах «Київ», «Березіль», «Дніпро», «Українській літературній газеті» та «Літературній Україні».
Особисте
Розлучена, має двох дітей.
Захоплення
Живопис – авторка низки мистецтвознавчих статей та рецензій у газеті «День», «Українській літературній газеті»,
художніх журналах
«Музейний провулок», «Артанія», серії матеріалів на радіо «Свобода». Серед захоплень: література, балет, театр, великий теніс, подорожування.
Джерела
«Світланин день», Юрій Доценко, «Голос України», 2 квітня 1994.
«Україножер на посаді головного редактора», «Шлях перемоги», Марія Олійник, 22 січня 1994 р.
«Епітафія», Ніна Рикова, «Весть», 21 січня 1994.
«Ми йдемо!», Донецьк, 1998, 224 с. http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/we’regoing.pdf
«Східний часопис»: опыт и уроки создания массовой украиноязычной газеты Донбасса”,Володимир Білецький, «Новости Донбасса», 31січня 2008. Архів оригіналу за 6 липень 2013. Процитовано 18 березень 2013.
Виступ Володимира Удовиченка, мера м. Славутича на засіданні Клубу мерів.(2003 рік).
Світлана Єременко «SOS! Рівень журналістів катастрофічно падає», 6 грудня 2012http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2012/12/6/6978286/
«Хліб з мишею, вигадані герої та журналістська етика», Світлана Єременко «Телекритика», 19 лютого 2012. http://osvita.mediasapiens.ua/material/15449
Світлана Єременко Живопис як молитва/Олег Мінько, Книга-альбом. – LLC «City Press
https://uk.wikipedia.org/wiki/Єременко_Світлана_Федорівна
