Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять мільйонів безвинних людей, життя яких забрали голодомори 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років
Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять мільйонів безвинних людей, життя яких забрали голодомори 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Це день, коли національна пам’ять стає особистим болем, а тиша промовляє гучніше за слова.
Сьогодні здобувачі освіти 7-Б та 9-А класів відвідали музей нашого ліцею. Експозиція «Голодомор 1932–1933 років», присвячена цим трагічним подіям, ознайомила відвідувачів із трагічними сторінками історії нашого краю та народу. Перед ними постали архівні документи й світлини тих років — мовчазні, але промовисті свідки боротьби за життя, коли навіть крихта хліба була рятівною.
Особливе враження справили старовинні жорна. Під час Голодомору вони стали для багатьох родин символом порятунку: на них перемелювали все, що лише можна було знайти — висушені стебла кукурудзи, лободу, жолуді чи навіть кору дерев. З цієї суміші готували сурогати хліба, які часто були єдиною можливістю вижити. Через це жорна нерідко піддавалися вилученню чи нищенню, щоб унеможливити будь-яке самостійне перемелювання. Тож збережені до наших днів жорна — це промовистий символ незламності й боротьби за життя. Цю реліквію для музейної кімнати подарувала родина Кузнецових із села Веселе.
Під час екскурсії учні дізналися про долі родин, спорожнілі села та дітей, які так і не отримали шансу на майбутнє. Кожна історія торкалася серця та змушувала замислитися над цінністю людського життя й важливістю збереження історичної правди. Пам’ять жертв Голодоморів було вшановано хвилиною мовчання.
Поки ми пам’ятаємо — трагедія не повториться.
