Вікарчук Ілля Олександрович
Вікарчук Ілля Олександрович
Дата народження: 01.08.1987
Дата загибелі: 25.05.2022 (35 років)
Місце проживання: Україна, Житомирська область, Пулинський район, селище Пулини
Місце загибелі: Харківська область, Ізюмський район, біля села Довгеньке
Місце поховання: Житомирська область, Пулинський район, село Івановичі
Військова служба: Молодший сержант, командир зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу військової частини А 1910
Нагороди, відзнаки: Нагороджений орденом «За відвагу» ІІІ ступеня(посмертно)
Ілля Олександрович Вікарчук – Захисник України
Війна…Що може бути найстрашніше, найжахливіше … День, який розділив життя на «до» і «після». Зранку українці прокидалися під звуки вибухів, комусь вже телефонували родичі зі страшною звісткою, а хтось почав читати новини в інтернеті, вмикати телевізор. І повсюди було одне повідомлення: «росія напала на Україну». В це неможливо було повірити. Вибухи приводили до усвідомлення – правда.
Ніщо так не об'єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Вже одинадцять років наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найстрашніші сторінки своєї історії. Серце стискається від болю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов захищати рідну землю, свою родину та всіх українців від ворога наш земляк – Вікарчук Ілля Олександрович. В цей час він перебував на військовій службі за контрактом в місті Житомир 95 бригада 13 окремий батальйон в/е 1910, на яку був прийнятий 26.10.2018 року. За службу був нагороджений Грамотою за високий професіоналізм, старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов'язків та результатами проведення міжнародних навчань «Saber Junction – 2019”.
Ілля народився 1 серпня 1987 року в смт Червоноармійськ (нині Пулини). У сім'ї було троє дітей: сестра Олена, брат Іван та Ілля, яких мати виховувала сама. Ріс спокійним і веселим, добрим і лагідним хлопчиком. Був слухняним і завжди допомагав мамі. Літні канікули проводив у селі Івановичі в бабусі. Допомагав по господарству, а у вільний час дуже любив рибалити.
Навчався у Червоноармійській ЗОШ І – ІІІ ступеня(нині Пулинський ліцей). «Ілля не був відмінником, але завжди був готовий прийти на допомогу однокласникам у виконанні будь – якої роботи. Цінував дружбу, слухався вчителів, виконував свої обов'язки в класі сумлінно, був тихим», - згадує класний керівник Пишнюк Олена Олександрівна.
З 01.09.2002 року по 30.06.2005 рік навчався у Червоноармійському професійному ліцеї. Здобув професію тракториста – машиніста сільськогосподарського виробництва категорії «А,В,С»; слюсар по ремонту сільськогосподарських машин та устаткування ІІ розряду. Продовжив навчання в технологічному агроколеджі міста Житомира.
Створив сім'ю, проживав в м. Коростень, де і народилася дочка Дарина, але щастя тривало недовго – через два роки трагічно загинула дружина Ганна. Доньку виховував сам, але через деякий час повернувся до матері в Пулини. Брався за будь – яку роботу, щоб забезпечити всім необхідним свою дитину.
Тяжкі випробування випали на його долю , як і на долю всього українського народу з початком війни. Разом із побратимами тримав оборону на Сході. Йому судилося воювати в найскладніший період війни і в тяжких умовах. Можемо тільки уявити, про що міг мріяти захисник у пекельних боях. Напевно, про повернення до рідного містечка, до своєї донечки, найближчих людей…
Мама не дочекалась свого сина, єдина донька – батька, залишилась сиротою. Молодший сержант, командир зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу частини А 1910, 25 травня 2022 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Довгеньке Харківської області, внаслідок танкового обстрілу противником. Був вірний присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність.
Поховали воїна в с.Івановичі Житомирського району Житомирської області. В Іллі залишилися донька, мати, сестра, брат.
Сьогодні ми з вдячністю схиляємо голови перед воїном за відвагу та за подвиг заради України та українського народу, за мужність та героїзм, за вірність українському народу і військовій присязі. Як ніколи ми цінуємо кожен прожитий день, бо завдяки нашим Героям ми живемо сьогодні. На колінах зустрічаємо і проводжаємо до лав Небесного війська.
Указом Президента України від 17 січня 2023 року № 24 Вікарчука Іллю Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.
Матеріали підготували: здобувачі освіти 7 – А класу Пулинського ліцею Пулинської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Керівник: М’янівська Світлана Аркадіївна, вчитель української мови та літератури Пулинського ліцею Пулинської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
