Осіпчук Сергій Олегович
Осіпчук Сергій Олегович
Дата народження: 13.04.1985р.
Дата загибелі: 23.07.2024р.
Місце народження: Україна, Житомирська область, Житомирський район, с. Кошелівка.
Місце проживання: Україна, Житомирська область, Житомирський район, селище Пулини.
Місце смерті: Україна, Житомирська область, Житомирський район, с. Нова Борова.
Місце поховання: Україна, Житомирська область, Житомирський район, селище Пулини.
Військова служба: старший лейтенант 71-оі окремої десантно-штурмової бригади на гарячих точках Запоріжжя та Харківщини.
Позивний: «Олегович».
Історія Героя
Осіпчук Сергій Олегович народився 13 квітня 1985 року в селі Кошелівка Житомирського району Житомирської області. Потім сімʼя переїхала до селища Пулини. Закінчив Пулинську ЗОШ І-ІІІ ступенів, а згодом - вступив до державного університету «Житомирська політехніка». Паралельно два роки навчався на кафедрі Військового інституту радіоелектроніки.
Після завершення навчання працював у Житомирі в Діагностичному центрі, а згодом - на заводі металоконструкцій. Повернувшись додому, займався газовою діяльністю та лісництвом.
Сергій був єдиним сином у родині. Він цікавився технікою та будівництвом. Деякий час працював за кордоном, зокрема у Польщі, на будівництві, паралельно займаючись електронікою та ремонтом телевізорів.
Перед початком війни повернувся в Україну та був призваний на військову службу 20 квітня 2023 року. Спочатку потрапив до Академії сухопутних військ в Одесі, де отримував навички логіста.
Під час навчання у військовому інституті здобув звання молодшого офіцера. Сергій мав великий потенціал у військовій справі, тому його неодноразово підвищували. Згодом він отримав звання старшого лейтенанта 71-ої окремої десантно-штурмової бригади (ДШБ).
Військову спеціальність Сергію підбирали відповідно до стану здоров’я.
Він був офіцером, який не ставив себе вище за інших і завжди залишався на рівні зі своїми солдатами. Виконував обов’язки логіста, працював оперативно, завжди допомагав побратимам та сумлінно ставився до своїх завдань. Побратимів відгукувалися про нього лише позитивно. У військовому середовищі він мав позивний «Олегович».
Сергій воював на чотирьох основних напрямках: Донецькому, Дніпровському, Запорізькому та Харківському. Він був відповідальним, працьовитим і не боявся труднощів.
Його життя трагічно обірвалося. Будучи зі своєю дружиною на відпочинку, Сергій пірнув під воду та не винирнув. Причиною смерті стало загострення хронічних захворювань. Смерть єдиного сина стала непоправною втратою для його родини.
Сергій мав звичайне, сповнене турботи дитинство. Він любив допомагати батькам по господарству, був слухняним і працьовитим. Його добре знали й поважали багато людей, а його загибель стала великою втратою для громади.
Перед смертю він встиг придбати батькам трактора, що стало символом його турботи та підтримки. Сергій був міцною опорою для своїх рідних. Попри складну ситуацію в країні, він не збирався здаватися й був рішуче налаштований боротися до кінця.
«Який сенс здавати територію ворогу, якщо багато наших захисників загинуло або потрапило в полон? Ми так просто свою землю не віддамо – будемо стояти до останнього», – ці слова Сергія ще раз підтверджують його мужність, сміливість та відданість Україні.
Матеріал підготували: учні 10-А класу Пулинського ліцею Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Керівник: Наталія Іванівна Колесник, вчитель української мови та літератури, класний керівник 10-а класу Пулинського ліцею Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
