День пам'яті та примирення
8-9 травня, в Україні, як і в багатьох країнах Європи, відзначають День пам'яті та примирення. Цей день символізує перемогу над нацизмом і присвячений пам’яті жертв Другої світової війни. Загарбницька війна сусідньої держави нагадала нам пророчі слова Уїнстона Черчілля, що фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами. Так і сталося - російський фашизм, став реальною загрозою для мирного життя усього світу. Він увірвався 24 лютого 2022 року в нашу країну, знищуючи все на своєму шляху. Російські фашисти приголомшили всю планету своєю дикістю, ненавистю та жорстокістю. І весь світ об’єднався проти цього зла, захищаючи демократичне право і свободу.
У цей день ми вшановуємо пам’ять про тих, хто загинув у Другій світовій війні. Ми цінуємо подвиг минулих поколінь за свободу, - за нашу свободу. І як вони перемогли фашизм - так і ми переможемо рашизм!
Честь, Слава і Вічна пам‘ять Героям!
Пам‘ятаємо - Перемагаємо!
Книги, які розповідають про події
Другої Світової війни на Житомирщині:
STALAG 358. Забута трагедія Житомирського "Освенціму".
«Шталаг 358» (нім. Stalag 358 Schitomir) — концентраційний табір німецького Вермахту для військовополонених періоду Другої світової війни на околиці міста.
Зайнявши Житомир у 1941 році, німці брали дедалі більше військовополонених. Тож виникла необхідність створення єдиного місця їх утримання.
Табір розмістили на базі Богунських (колишніх Врангелівських) казарм. По всьому периметру в декілька рядів обнесений колючим дротом, по якому проходив струм. Чотири цегляні будівлі заселили 100 тисячами солдат і командирів, отож більшість із них опинилась просто неба. Часом кількість людей сягала того, що не можливо було навіть лягти на землю. За три тижні в урочищі Петрівське з'явився крематорій.
Щодня полонені займалися тяжкими роботами. Зморених конвоїри розстрілювали. Серед полонених була висока смертність також і через голод, так як на одну особу виділялося 100 грамів проса та пів літра води. Одночасно в таких умовах спалахнули епідемії шигельозу (тоді називали дизентерією) та епідемічного висипного тифу. Хворих розстрілювали кожного дня.
У січні 1942 року табір отримує назву Stalag 358.
Проіснував до жовтня-листопада 1943 року, коли місто Житомир було звільнено від німецьких загарбників. За цей час від голоду, тяжкої праці та розстрілів загинуло понад 110 тисяч. Звільнених бранців одразу ж відправили на фронт як «зрадників» Батьківщини.
Гуцалюк О. Остання війна.
Документальна повість "Остання війна" розповідає про легендарну долю житомирянина Франца Бржезицького. В 1942 році його, члена підпільної польської організації, схопили гестапівці. 13 лютого 1943 р. він потрапив до Майданека, одного з найстрашніших місць Другої світової війни». А після війни Бржезицькому «віддячив» Сталін: змученого в’язня, який дивом вижив у нацистських таборах смерті, відправили до омського табору для політичних в’язнів, як британського шпигуна. Його спогади про нацистський концтабір ─ безцінні.
Опанасюк О. Жайворонкова кладка.
Повість розповідає про одну з найбільших трагедій Другої Світової війни нашого краю. 13 липня 1943 року фашисти спалили село Копище Олевського району і 2887 мирних громадян, з них 1347 дітей до дванадцяти років.
Копище закликає не забувати жодної сльози. Копище вчить любити життя і ненавідіти насильство, підступність, смерть.
