Шмалюк Анатолій Миколайович
Шмалюк Анатолій Миколайович
Анатолій Шмалюк народився у містечку Червоноармійськ.
Із шкільних років захоплюється поезією. Його вірші увійшли до "Хрестоматии русских поэтов стран СНГ".
На вірші Анатолія Шмалюка написані десятки пісень українськими та російськими композиторами.
Автор поетичних збірок "Полісянка", "Любов та біль", "Розовый закат", "Берёзовый плач", "Белые туманы", "Два береги моєї долі", "Перехрестя віків", "Вкрадена правда" та інші.
Книга "Полинові роси" складається з 2 розділів: "Поліська мозаїка" та "Не в’януть тюльпани в граніті". Перший присвячений рідному краю та його історії. Другий – пам’яті загиблим та живим воїнам Афганської війни.
"Полинові роси - це гірки сльози українського народу впродовж української незалежності. Це був дуже складний і непростий період становлення української державності. Мої вірші присвячені моїй маленькій батьківщині, де я народився Червоноармійську і тим проблемам, які існували на Україні в межах 22 років української незалежності", – розповів автор.
Книга "Полинові роси" розрахована на широке коло читачів, поезії в ній написані українською та російською мовами. Зважаючи на невеликий тираж, лише 500 примірників, книга розповсюджується безкоштовно і переважно у бібліотеках та школах області. Першими її отримали у подарунок земляки автора – учні Червоноармійської загальноосвітньої школи. Анатолій Шмалюк у своєму творчому доробку має майже 20 збірок прозових і поетичних творів.
Засновник і голова оргкомітету літературно-музичного фестивалю «Розстріляна молодість», який з 2006 року був Поліським регіональним, а з 2009 року —Всеукраїнським фестивалем вшанування воїнів-інтернаціоналістів та воїнів України.
Твори А. Шмалюка друкувалися у Польщі , Канаді, Австралії, Білорусії, Росії.
Працював в органах державної безпеки. Полковник запасу СБУ.
Член Національної спілки журналістів України.
Багаторазовий лауреат Загальнонаціонального конкурсу "Українська мова – мова єднання". Працював директором Житомирського професійного ліцею харчових технологій.
Анатолій Миколайович нагороджений більш як 20-ма військовими та службовими нагородами, також отримав нагороди «Відмінник освіти України», «Знак Антон Макаренко», нагороджений «Золотою медаллю журналістики України», лавреат премії «Смарагдова ліра».
Нагороджений почесними званнями «Гордість Червоноармійщини» та «Гордість України».
Серце поета перестало битися 28 серпня 2024 року.
