Опанащук Микола Олександрович
ОПАНАЩУ́К
Микола Олександрович
(07. 04. 1947, смт Червоноармійськ, нині Пулини Житомир. р-ну Житомир. обл.) –
Графік, живописець. Член НСХУ (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2007).
Навчався у Червоноармійській школі. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1971), де відтоді й працював (нині Львів. АМ) на каф. академ. рисунку: від 2007 – проф., 2010–15 – завідувач кафедри. Від 2017 – професор кафедри станк. та книжк. графіки Укр. академії друкарства (Львів).
Створив серію портретнгих рисунків патріархів християн. Церкви до книги «Київська церква на слов’янському сході: Канонічно-екуменічний аспект» (БуеносАйрес; Л., 1999) та «Україна крізь віки: Релігійно-церковний аспект» (Л., 2006) єпископа А. Сапеляка.
Учасник обл., всеукр., міжнар., зарубіж. худож. виставок від 1971. Персон. – у Львові (1977, 1982, 1987, 1992, 1997, 2002, 2004, 2007, 2012, 2017), м. Ґрудзьондз (1992, 1995), м. Хелмно (1993), м. Торунь (1994, 1996; усі – Польща), Житомирі (1998, 2004, 2005, 2007, 2017), Івано-Франківську (2002), Тернополі (2005), с. Кмитів Житомир. р-ну (2005, 2017), Києві, с. Моринці Черкас. р-ну Черкас. обл. (обидві – 2007), м. Жовква Львів. р-ну Львів. обл. (2007–19). Деякі роботи зберігаються в Національному музеї у Львові, Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Держ. мемор. музеї М. Грушевського у Львові, у худож. колекції Міністерства культури України (Київ). Фотоілюстрації Г. Г. Стельмащук. Опанащук Микола Олександрович. Енциклопедія Сучасної України (2022) ISBN 966-02-2074-X Основні твори графіка – серії: «Вільнюс – столиця Литви» (1990; екслібриси), «Архітектура міст коперніканських» (1991; 26 рисунків-сепій), «Князі» (3 ліногравюри); «Архітектура давніх костелів польського Помор’я» (120 рисунків-сепій; обидві – 1994), «Жовква» (2001–03; 14 гравюр), «Давня архітектура Крехова» (2003–04; 11 рисунків), «Гетьмани України» (2003–05; 12 ліногравюр), «Архітектура готична землі Хелмінської» (2004; 34 рисунки-сепії), «Забиткові костели дієцезії Торуньська» (2005–06; 120 рисунків-сепій); ліногравюра «П. Чубинський» (2006), «Карпати. Похмурий день» (2015); живопис – «Діалог з осінню» (1978), «Балерина Е. Старикова» (1979), «Мати» (1980), «Отець Вселенського собору А. Сапеляк», «Парне молоко» (обидва – 1986), «Селянське подвір’я», «Професор-славіст М. СпасоваАнтонова» (обидва – 1989), «Сонце дітям», «Кам’янець-Подільська фортеця» (обидва – 1992), «Старий рабин», «Різдвяне тепло», «Джорджіо Вазарі», «Літо», «Весна», «Зима» (усі – 1996), «Деревляни. Моління до Велеса», «Деревляни. Лицедійства перед Сварогом», «Чорна биль1», «Чорна биль-2», «Галицький ринок» (усі – 1997), «Сестра Тетяна» (2000), «Художники. Роздуми про Україну» (2004), «Різдвяна ніч в Україні» (2019).
Рекомендована література
1. Микола Опанащук: Каталог. Л., 1987; 2. 2004; 3. Яців Р. М. Барвистий світ Миколи Опанащука // Ленін. молодь. 1988, 9 серп.; 4. Стельмащук Г. Микола Опанащук: Графіка, малярство. Л., 1997; 5. Микола Опанащук. Графіка: Каталог виставки. Л., 2004; 6. Стельмащук Г. Микола Опанащук: творчий портрет митця. Графіка. Малярство. Л., 2007
Автор матеріалу Г. Г. Стельмащук
«Гетьман І. Мазепа». 2004. Ліногравюра
«Kарпати. Похмурий день». 2015. Авторська техніка
«Отець Вселенського собору А. Сапеляк». 1986. Полотно, олія
«Парне молоко». 1986. Полотно, олія
«Різдвяне тепло». 1996. Полотно, олія
Бібліографічний опис: Опанащук Микола Олександрович / Г. Г. Стельмащук// Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-76000 2001-2025 © Ця енциклопедична стаття захищена авторським правом згідно з чинним законодавством України
