Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
У 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про Голокост», у якій 27 січня проголошено Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту. Україна приєдналася до цього документа у 2012 році.
Голокост – масове знищення нацистами єврейського населення Європи (у перекладі з грецької це слово означає «всеспалення», інше значення – катастрофа). Шістдесят відсотків єврейського населення Європи постійно переслідувалося й знищувалося як у Німеччині, так і на захоплених нею територіях у 1933-1945 роках.
27 січня 1945 року війська визволили найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.
Дізнавшись про Освенцим, світ здригнувся. Через нього пройшли, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, 2,5 мільйони людей, 90% з яких були євреї.
В Україні символом Голокосту є Бабин Яр. Під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.
Бабин Яр, як місце масових страт, проіснував два роки – з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв перевищує 150 тисяч людей.
З нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в бібліотеці ліцею експонується книжково-документальна виставка «Горить свіча і пам’ять полум’ям тремтить». Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з матеріалами, які також розповідають про масове знищення людей на території Житомирщини. З перших днів війни були створені гетто, які стали засобами страти людей. Найчисельніші були в Житомирі, Бердичеві, Новоград-Волинському, Баранівці, Любарі, Чуднові, Олевську. В Бердичеві протягом серпня-листопада 1941 року нацисти розстріляли, закопали живими та напівживими близько 30 тис. місцевих жителів.
Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, що залишилися живими, своїм життям несуть нам велику ідею – про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.
