Родина та толерантність підлітка
Родина та толерантність підлітка
Формування толерантності підлітків у родині має багатоплановий характер в умовах багатонаціонального та полікультурного населення. Родина є тим соціальним осередком, в якому починається формування толерантності та створюється психологічна ситуація, що забезпечує його подальший розвиток. У кожній родині складається своя індивідуальна виховна система
В основу формування толерантності підлітків у родині необхідно закласти навчання культурі світу та правам людини. Основний зміст виховного процесу загальнолюдських цінностей запропонований В. Караковським, який уважає, що у процесі виховання необхідно звернутись до фундаментальних цінностей, орієнтація на які й повинна народжувати в людині добрі риси, високоморальні потреби та вчинки.
Під процесом виховання толерантності мається на увазі створення простору прямої чи опосередкованої взаємодії з іншими, іншими за поглядами чи поведінкою людьми, їхніми співтовариствами, інакше кажучи, співіснування різного.
Виховання дітей у родині - спеціальна педагогічна діяльність батьків, у якій реалізується функція родини із соціалізації дитини. Дослідження показують: велика частина родин здійснює виховання на низькому рівні, неусвідомлено, стихійно, безвідповідально. Дітей виховують, дотримуючись моделей поведінки власних батьків, перекладаючи виховання на школу, не знаючи, що і як треба робити.
Для того щоби батьки могли виховувати дітей у дусі толерантності, необхідне володіння відповідними знаннями, а саме, батькам необхідно формувати в підлітків систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття, як консенсус (згода), компроміс, взаємоприйнятність і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання тощо.
У зв'язку з цим одним із пунктів заходів цільової програми «Формування установок толерантної свідомості і профілактика екстремізму в російському суспільстві» намічені: розробка й реалізація комплексу заходів з підвищення соціальної ролі родини у вихованні в підростаючого покоління норм толерантності й у зниженні соціальної напруженості в суспільстві.
Необхідно, щоби батьки усвідомлювали, що толерантність - це:
- соціокультурна основа ненасильства;
- передумова для вироблення суджень, основою яких є моральні цінності;
- особлива форма особистісного ставлення, в основі якого лежать розуміння та прийняття іншої культури, іншої «самостійності», й терпимість, що припускає допущення «інакомислення»;
- прояв індивідуальності людини, визнання її автономії та відповідальності за власний вибір, відкритості для духовної конкуренції, уміння критично мислити;
- витривалість стосовно несприятливих емоційних факторів, стійкість до стресу.
Виховувати толерантність у родині - значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.
Виховати підлітка толерантним - це формувати в нього поступливість. Виховуючи підлітка толерантним, необхідно виявляти толерантність і самим батькам.
Прояв толерантності означає, що кожний вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим. Необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, уваги один до одного й солідарності, сформувати готовність до дії й заохочувати в родині толерантність і ненасильство. Які ж принципи виховання толерантності в родині?
Принцип зв'язку виховання толерантності з життям. Батьки повинні орієнтувати підлітка не тільки на ситуації в суспільстві взагалі, а й на життєві ситуації, пов'язані з толерантною взаємодією у спілкуванні дитини з близькими, друзями, педагогами.
Принцип поважного ставлення до особистості. Незалежно від позиції дитини, її світогляду, поважне ставлення до неї є необхідним принципом виховного процесу. При формуванні толерантності цей принцип здобуває подвійну значущість. Поважаючи та приймаючи (не обов'язково погоджуючись) позицію й думку дитини, але при необхідності коректуючи їх, ми показуємо їй приклад толерантного ставлення до людини з іншим поглядом на світ.
Принцип опори на позитивне в дитині. Виховуючи дану моральну якість, ми повинні підтримувати розвиток, бачити в підлітку особистість, яка саморозвивається, готову до змін і самореалізації. При цьому основою успішності процесу виховання толерантності в підлітків стає актуалізація позитивних рис, позитивного соціального досвіду, розвинених (нехай навіть у невеликому ступені) конструктивних умінь взаємодії з людьми.
Принцип соціальної обумовленості процесу виховання толерантності. Виховання толерантності багато в чому обумовлене впливом соціального середовища. Необхідно вивчити соціальне середовище й переносити в нього ідеї толерантності, підбираючи для цього відповідні форми, методи та прийоми роботи. З даним принципом тісно пов'язаний наступний принцип виховання толерантності.
Принцип завуальованості педагогічних впливів та опори на активність дитини. Специфіка морального виховання полягає в тому, що дії дорослих із формування основ поведінки дітьми та підлітками сприймаються як моралізування й тому вони часто пручаються впливам. Для того щоб уникнути подібної ситуації, варто спиратись на непрямі методи та прийоми роботи. Однак толерантність не може бути засвоєна під чисто зовнішнім впливом, вона базується на персональній автономії і є принципом життя самої людини.
Принцип єдності знання та поведінки. Даний принцип вимагає побудови виховного процесу формування толерантності на двох взаємозалежних рівнях: інформаційному (який дає знання про толерантність, її складові, її прояви, про багатомірність людського буття, формування установки на толерантність) і на поведінковому (озброєння вміннями та навичками толерантної взаємодії), що складають єдине ціле. Основним критерієм сформованості толерантності повинне стати вміння конструктивно, толерантно взаємодіяти з людьми та групами, що мають визначені відмінності.
Від того, який тип виховання переважає в родині, залежить, яка тут виросте людина. Головні методи виховання в родині - це приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, підтримка підлітка в різних справах, у рішенні проблем, залучення його в різні види діяльності в родині та поза нею. Підліток освоює соціальні зв'язки та ролі у світі; стаючи старше, він усе більше орієнтується на однолітків і соціальні інститути. Батьки, даючи йому відносну свободу, повинні бути надійним тилом для нього, створювати в нього почуття впевненості, які його зрозуміють і підтримають у важкій ситуації.
Ми пропонуємо деякі форми роботи з формування толерантності в родині.
Навчання батьків здійснюється за допомогою таких етапів.
Етапи формування толерантності підлітків у родині за допомогою школи
|
Етапи |
Напрям |
Засоби |
|
Організаційно-підготовчий |
Діагностика толерантних установок підлітків і членів їхніх родин |
Соціальний педагог проводить анкетування підлітків і членів їхньої родини з питань толерантних установок |
|
Інформаційне забезпечення |
Забезпечення інформованості з проблеми толерантності, підвищення толерантної культури членів родини підлітків і підлітків |
На зборах класний керівник проводить лекції з тем «Ділова культура», «Психологія спілкування», «Формування толерантності в родині» |
|
Формування толерантного мислення в родині |
Розвиток толерантних якостей у членів родини та самоаналізу на основі рефлексії; |
Самодіагностика, формування партнерських суб'єктних відносин у родині |
А. Макаренко виділяв необхідним у вихованні дітей таке: батьківський авторитет; виховання дисципліни; виховання у праці; ведення сімейного господарства; статеве виховання.
Виховуючи підлітка в родині толерантним, можна використовувати досвід А. Макаренка та його гасло: «Якнайбільше вимог до людини та якнайбільше поваги до неї». А також необхідно враховувати розглянуті вище принципи виховання толерантності підлітка в родині.
Сучасні подружні родини сподіваються, що в сімейному житті вони знайдуть емоційно-теплі стосунки, що характеризуються відкритістю, довірою спілкування, взаємною повагою. На ділі досягти цього досить непросто.
Саме тому сучасній родині необхідно здійснювати заходи для профілактики девіантної поведінки підлітків. Пропонуємо дорослим членам родини:
- уникати фізичного насильства в родині, холодності;
- виключити образи, негативні оцінки на адресу підлітка, придушення особистості підлітка;
- не виявляти агресивної поведінки дорослими членами родини;
- не підкріплювати небажані дії підлітків (наприклад, виражати гордість при конфліктах підлітка з однолітками).
Відродження традицій - невід'ємна частина формування толерантності в родині. Традиції - це своєрідний комунікативний механізм суспільства, що забезпечує безперервність передачі духовних, інтелектуальних і матеріальних цінностей від покоління до покоління. Розвиток суспільства залежить від того, наскільки даний механізм налагоджений та ефективно працює.
Правильне демократичне виховання формує людину активну, ініціативну, з позитивною самооцінкою, здатну знаходити рішення у своєму житті та нести соціальну відповідальність за себе й інших.
